Я прокинулася у солодкому сні.

Мені наснилося, що я танцюю танго.

Ось я стою у очікуванні… Ось він підходить… Ось бере мене за руку і торкається талії… Ось ми рухаємося прекрасно-ритмічно-синхронно… Наче вирізьблені статуетки по дні музичної скриньки…

І як лиш моя голова уві сні може відтворити те, що їй не вдається зробити

Так сталося, що того пана я собі «обрала». Не можу сказати, що на мене справило таке вже глибоке враження, як спритно він розшукав клямку і як героїчно відчинив двері… Скоріше він виграв у номінації легких рухів, делікатних торкань і гарячих рук…) Словом, я захотіла собі його мʼяко і делікатно «привласнити»…

Відколи я «дорвалася» до танцювальної школи, де мої «ексклюзивні» здібності – не перешкода, я трошки ввійшла в ажіотаж. Наче дитина, яка стала перед великим столом, накритим різними солодощами! Хочу набрати собі з цього чудесного шведського столу побільше різного, хочу спробувати і це, і це, і це… Бо чому одразу зупинятися

Я от що собі думаю: а давненько вже у моєму блозі не було дотепних (майже) психологічних тестів:)

От вирішила підготувати! Вже є! І оскільки останнім часом тематика дописів була танцювальною, то і тест буде танцювальний!

Отже, умова проста: оберіть танцюючу пару і дізнайтеся трохи більше про тип відносин, який Вам на даний

…Це був джайв. І як же сильно я його не любила! Цей ненависний джайв! З тою силою, що мій вчитель цей танець любив, так само я – ненавиділа. Коли Саша говорив: «А зараз ми трошки потанцюємо…», я могла з легкістю завершити фразу «…джайв», і це було майже безпомилково. Тренер відклацував

Є у моєму житті одна така сфера… Про яку я багато думаю… мрію… говорю… пишу… Але нікому її не показую! Ви ж зрозуміли, про що я?..

Правильно! Це про танці!

Я вже стільки написала тут про те, як довго мріяла навчитися танцювати, як мені це не вдавалося, як я вирішила, що безнадійна,

Танц-хак 5. «Запорука комфорту у танці – правильно вибрана дистанція.» І як лиш мені досі на думку не спало, що слово дистанція походить від слова «танці»?

Мене завжди це дивувало: от, до прикладу, весілля. Я нікого із присутніх (окрім наречених) не знаю. Але танцювати хочеться. І ось підходить він, принц на

✨✨✨

Танц-хак 3. Терпіння і труд… «Підтримка і гумор все перетруть»:)

В ідеальному світі навчання відбувалося б так: ти приходиш на уроки танців, і через заняття-друге (у крайньому випадку місяць-другий) пурхаєш на крилах Терпсіхори, мов невагома бабка…) А навколо тебе гарцюють молоді кабальєро – носочки блищать, виправка, осанка – наче резерв королівської

Після того випадку (передісторія: Танці під зорями) танцювати я вчилася ще дуже довго і вкрай безуспішно – більш нездібної до танців людини, ніж я, важко знайти. Мені попадалися хороші викладачі, у кожного з них я зрештою чогось навчилася. Але загальна картина особливо не змінювалася: ні кроків, ні поворотів я не пам’ятала.

Пари швиденько, мов дзиґи, завертілись у веселому танку, а от мені вже після перших кількох кроків було не до жартів. Мало того, що кроків я не знала, за партнером слідувати не вміла і навчитися цьому всьому «у процесі» мені не вдавалося, мої витончені каблучки з кожним новим поворотом все більше